Шкільне цькування: поради батькам

Пряма мова: «З мене в школі знущалися. Але я тоді не розуміла, що це цькування. Я тільки відчувала, що я не така, як усі, – погано одягнена, з бідної сім’ї, в якій ще й серйозні негаразди (ні, не пиятика, просто складне життя). Вчилася я, на жаль, дуже добре. Мене дражнили, називали прізвиськом, від якого я просто шаленіла. Нічого особливого – просто безкінечна кількість підколок, глузувань, уникань, роздратованих коментарів на мою адресу. Ні вчителі, ні батьки цього всього не помічали. Я дуже часто хворіла, уникала ходити до школи: не тільки застуди, але й постійні головні болі. Школа – це були для мене справжні тортури. Я відчувала сум і самотність, вважала, що не варта уваги хлопців. Все трохи змінилося в старших класах і вже не було таким фатально безнадійним. І все одно спогади про школу для мене дуже болісні, хоча з того часу пройшло майже 50 років. Коли згадую, хочеться плакати. Я дуже жалію себе тодішню – бідне самотнє дівчисько в цьому клятому соціумі»… (З анонімної розповіді жертви шкільного цькування. Facebook, група «Боярське земляцтво»). Продовжувати читання Шкільне цькування: поради батькам